Аналогом грецької Афродіти є Вене́ра (лат. Venus) — у давньоримській міфології — богиня краси, кохання, весни і садів, жадання, плодючості й відродження, а також домашнього вогнища і материнства; покровителька римлян.

У інших народів також існували аналоги Афродіти: у Фінікійців — богиня родючості Астарта (Аштарт), у єгиптян — Ісіда і в ассірійців - Іштар.

Афроді́та (давньогрецькою Αφροδίτη, Aphrodítē, — у грецькій міфології богиня краси та любові.

Побачивши чарівну Богиню на Олімпі, всі Боги закохалися в неї, але Афродіта стала дружиною Гефеста — наймайстернішого і самого негарного з усіх Богів, хоча надалі вона народжувала дітей і від інших Богів, включаючи Діоніса і Ареса. У античній літературі також можна зустріти згадки про те, що Афродіта була і дружиною Аресу, інколи навіть називаються діти, які були народжені від цього шлюбу: Ерот (або Ерос), Антерос (ненависть), Гармонія, Фобос (страх), Деймос (жах).

Можливо, найбільшим коханням Афродіти був прекрасний Адоніс, син красуні Мирри, перетвореної Богами у древо мирри, що дає благотворну смолу — мирру. Незабаром Адоніс загинув на полюванні від рани дикого вепра. З крапель крові хлопця розцвіли троянди, а із сліз Афродіти — анемони.

Афродіта була однією з трьох богинь, ворожнеча між якими призвела до початку Троянської війни, і вона відіграє головну роль у всій «Іліаді».

Афродіта представлена у західному мистецтві як символ жіночої краси і з'явилася в численних творах західної літератури.

Дізнатися більше: supermif.com