Притча - короткий повчальний розповідь в алегоричній формі, що містить в собі моральне повчання (мораль).

Володимир Даль тлумачив слово «притча» як «повчання в прикладі».

Жанр епосу: невелике розповідний твір повчального характеру, що містить релігійне або моральне повчання в алегоричній (алегоричній) формі. Близька до байки, але відрізняється від неї широтою узагальнення, значимістю укладеної в притчі ідеї. У притчі немає окреслення характерів, вказівок на місце і час дії, показу явищ у розвитку: її мета не зображення подій, а повідомлення про них. Притча часто використовується з метою прямого настанови, тому включає пояснення алегорії. Широке поширення отримали притчі з релігійним змістом ( «повчанням»), наприклад, «Притчі Соломона», новозавітні притчі про десять дів, про сіяча і ін.

Епічний жанр в літературі XIX-XX століть, в основі якого лежить принцип параболи; характеризується граничною загостреністю головної думки, виразністю і експресивністю мови. До жанру притчі зверталися Лев Толстой, Франц Кафка, Бертольд Брехт, Альбер Камю та ін.

Дізнатися більше: ru.wikipedia.org