Ономатопея (грец. ὀνοματοποιία від ὄνομα «ім'я» + ποιέω «роблю, творю») — слово, що є результатом звуконаслідування, а також процес творення таких слів. Найчастіше ономатопеїчною є лексика, що прямо пов'язана з істотами або предметами — джерелами звуку: наприклад, дієслова типу «квакати», «нявкати», «кукурікати», «торохтіти» і похідні від них іменники.

Інші звуки:

гульк - 1) раптова з'ява; 2) синонім глип, зирк, глядь; 3) синонім шусть;

стук - стук - стук, стук - стук - стук - удари серця;

тень-тень - у животі від страху (тенькає);

трах-трах-тах... трах-тарах-тах...- звукове вираження ритмічного погойдування швидкого поїзда;

трісь - звуконаслідування ламання; ще: хрясь;

тю - звуконаслідування зневаги (як плювання); ще: тьху, пхе, овва; пху;

фур-фур - звуконаслідування обтріпування; коні теж фуркають;

хаміль-хаміль - (розм.) швидко, хутко;

хрум - наслідування звуку хрумання; ще: хрум-хрум - їсти із жадібністю;

хух - для передачі відчуття полегшення, задоволення (наприклад, від питва, наїдків);

цок - наслідування звуку підків коня; цокання бокалів, скла;

чик-чик - наслідування звуку розрізання (ножем).

Дізнатися більше: raphnana.livejournal.com