Нецензурна, або обсценна, лексика існує в кожній культурі.

Українці є абсолютно нормальні. В їхньому лексиконі є як висока лексика, так і низька. І вони знають, що залежно від ситуації її можуть вживати. Ми йдемо до театру й одягаємо гарну сукню, але коли ми йдемо спати, то одягаємо також гарну, але нічну сорочку. І в нічній сорочці ми не ходимо до театру, а в театральній сукні ми не спимо. Українці є нормальні, і в них є все: і позитивне, і негативне, і високе, і низьке, і брутальне, і сакральне.

Сьогодні до нецензурної лексики існує 2 ставлення: одні вважають, що вона несе в собі негативні емоції, інші вважають, що, вживаючи такі слова, людина від негативу навпаки звільняється.

Який термін більш прийнятний для визначення ненормативності мовлення підлітків? Тому постає неминуче питання про точне визначення лінгвістичного об'єкта опису та вивчення. Термінологічна назва того, що в існуючій вже літературі має багато різних найменувань: "мат", "матірщинна лексика", "лихослів'я", "нецензурна лексика" тощо, досить широко використовується і таке позначення як "обсценна лексика", нещодавно увійшло в мову лінгвістів.

Дізнатися більше: uk.wikipedia.org