«Дави́д» (італ. David) — мармурова статуя роботи італійського скульптора і художника Мікеланджело Буонарроті, вперше представлена ​​флорентійської публіці на площі Синьйорії[а] 8 вересня 1504 року. З тих пір п'ятиметрова статуя стало сприйматися як символ Флорентійської республіки і одна з вершин не тільки мистецтва Відродження, а й людського генія в цілому. На даний момент оригінал статуї знаходиться в Академії витончених мистецтв у Флоренції.

Статуя, призначена для кругового огляду, зображує оголеного Давида, зосередженого на майбутній сутичці з Голіафом. У цьому сюжеті складалися іконографічні нововведення, оскільки Вероккьо, Донателло та інші попередники Мікеланджело воліли зображувати Давида в момент торжества після перемоги над гігантом.

Юнак готується до бою з переважаючим його за силою ворогом. Він спокійний і зосереджений, але м'язи його напружені. Брови грізно зрушені, в них читається щось страхітливе. Через ліве плече він перекинув пращу, нижній кінчик якої підхоплює його права рука. Вільна поза героя - класичний приклад контрапоста - вже готує смертоносний рух.

Дізнатися більше: uk.wikipedia.org