Фата́, велян (від тур. futa, fota — «фартух», що через арабське посередництво сходить до дав.-інд. पट, пата — «тканина») — легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої.

В українському традиційному весільному обряді роль фати виконував вінок.

Цікаво, що існувало схоже слово фа́тьол, яке також вживалося в значенні «фата», але ця схожість випадкова: як вважається, воно походить від угор. fátyol, щодо якого припускається латинська (через грецьке чи румунське посередництво) чи питомо угорська етимологія.

У багатьох народів існує традиція знімати нареченій фату на завершення весілля. Оскільки наречена стає дружиною і не повинна самостійно знімати фату, то її знімає свекруха чи молодий.

Дізнатися більше: uk.wikipedia.org