Введення символу нескінченності в математичному сенсі в його сучасному вигляді належить англійському математику Валліс, який вперше використав цей символ у своєму трактаті 1655 року «Про конічні перетини» (лат. De sectionibus conicis). У своїй книзі Валліс ніяк не пояснив вибір цього символу для позначення нескінченності, за деякими припущеннями, це міг бути варіант запису числа 1000 римськими цифрами (спочатку виглядала як CIƆ, або CƆ), або букви омега (ω) - останньої букви грецького алфавіту.

Леонард Ейлер використовував особливий, відкритий варіант символу нескінченності для того, щоб позначити «абсолютну нескінченність» (лат. Absolutus infinitus). Цей символ нескінченності згодом ніким не використовувався і не представлений в Юникоде.

Дізнатися більше: ru.wikipedia.org