Самим раннім будильником були «вогняні годинник», винайдені в Стародавньому Китаї. Довгу паличку з смоли і тирси мали горизонтально і вішали на неї в певному місці нитку з грузиком. Паличку підпалювали з одного кінця, і вона повільно тліла. В урочний час нитка перегорала і вантаж з дзвоном падав.

У IV столітті до н. е. давньогрецький філософ Платон винайшов пристрій, що збирав учнів на лекцію. Цей різновид клепсидри (водяного годинника) складалася з трьох судин, з'єднаних трубками. Вода з верхнього глечика стікала в середній і при його наповненні різко переливалася в наступний. З подоби дудочки, вбудованої в стінку нижнього глечика, зі свистом виходив витіснений водою повітря.

Леонардо да Вінчі приписують створення конструкції, в якій вода теж капала з однієї судини в іншій. Після досягнення заданого рівня другу посудину опускався, приводячи в рух важелі, піднімають ноги сплячого.

Під час промислової революції будильниками працювали живі люди - професія називалася knocker-up.

Прообразом сучасного будильника стало пристрій, сконструйований в 1787 році американцем Леві Хатчинсом з Конкорда, Нью-Гемпшир. Правда, цей годинник дзвонили тільки о четвертій ранку (саме в цей час Хатчинс зазвичай вставав на роботу).

Лише в 1847-м французький годинникар Антуан Редье запатентував механізм, що видавав дзвін в будь-який заданий час доби. Саме цей механізм прийнято вважати першим механічним будильником сучасного типу.

Дізнатися більше: www.vokrugsveta.ru