Російсько-японська війна (27 січня (9 лютого) 1904 - 23 серпня (5 вересня) 1905) - війна між Російською і Японською імперіями за контроль над Маньчжурією, Кореєю і Жовтим морем.

На першому місці в усій російській політиці першої половини царювання імператора Миколи II стояли питання Далекого Сходу - «велика азіатська програма».

Основною перешкодою до російського домінування на Далекому Сході була Японія, неминуче зіткнення з якою Микола II передбачав і готувався до нього як у дипломатичному, так і у військовому відношенні.

Раптовий напад японського флоту на російську ескадру на зовнішньому рейді Порт-Артура в ніч на 27 січня (9 лютого) 1904 року призвело до виведення з ладу кількох найсильніших кораблів російської ескадри і забезпечило безперешкодну висадку японських військ в Кореї в лютому 1904 року.

У лютому 1905 японці змусили відступити російську армію в генеральному бої при Мукдені, а 14 (27) травня 1905 - 15 (28) травня 1905 року в Цусімському битві завдали поразки російської ескадрі, перекинутої на Далекий Схід з Балтики. Причиною невдач російських армій і флоту і їх конкретних поразок було незавершеність військово-стратегічної підготовки, віддаленість театру військових дій від головних центрів країни і армії, надзвичайна обмеженість мереж комунікацій та технологічне відставання царської Росії від свого противника. В результаті поразок в цій війні з початку січня 1905 року в Росії виникла і розвивалася революційна ситуація.

Дізнатися більше: ru.wikipedia.org