Буддизм зародився в північно-східній частині Індії, де лежали давні держави Магадха, Кошала і ліччхавов, в середині I тисячоліття до н. е. Убогість наукових даних про індійському суспільстві того часу не дозволяє дати ясних відповідей на багато питань, проте можна припустити досить очевидні причини виникнення та зміцнення буддизму в давньоіндійському суспільстві.

Середина I тисячоліття до н. е. була в Індії часом гострої кризи стародавньої ведійської релігії, що викликало появу нових неортодоксальних альтернативних навчань. Створювали їх мандрівні філософи, аскети, шрамани. Одним з них і був Сіддхартха Гаутама, історичний засновник буддизму.

В цей же час відбувалися інтенсивні процеси зміцнення державної влади, що вимагало підвищення авторитету царів і воїнів (варни кшатріїв) на противагу брахманам.

Оскільки буддизм був опозиційним до брахманизму вченням, він і був обраний для зміцнення влади кшатріїв. Про те, що буддизм в Індії був «царської релігією», свідчить такий приклад. У VII-XIII ст. царі деяких індійських держав перестали підтримувати буддизм і він став там зникати. Але в країнах, управителі яких продовжували протегувати буддизму, його розквіт тривав.

Дізнатися більше: ru.wikipedia.org