Відповідно до конвенції про Антарктику, підписаній 1 грудня 1959 року і вступила в чинності 23 червня 1961 року, що Антарктида не належить жодній державі. Дозволена тільки наукова діяльність. Розміщення військових об'єктів, а також візит бойових кораблів і збройних судів південніше 60-го градуса південної широти заборонені. У 1980-і роки Антарктиду оголосили ще й без'ядерною зоною, що виключило появу в її водах суден-атомохода, а на материку - атомних енергоблоків. Зараз учасниками договору є 50 держав (з правом голосу) і десятки країн-спостерігачів.

Сім країн (Аргентина, Австралія, Чилі, Франція, Великобританія, Нова Зеландія і Норвегія) висувають територіальні права на різні райони Антарктиди. У 2008 році претензії на частину Антарктики були заявлені в новій конституції Еквадору. Але після успішного проведення Міжнародного геофізичного року (1957-1958) 12 його держав-учасників (включаючи вісім перерахованих вище) домовилися про необхідність міжнародного співробітництва в Антарктиці.

1 грудня 1959 року в Вашингтоні був укладений Договір про Антарктику, який набув чинності 23 червня 1961 року саме його ратифікації 12 державами - початковими учасниками. Його головна мета - забезпечити використання Антарктики в інтересах всього людства. У Договорі передбачається свобода наукових досліджень і заохочується міжнародне співробітництво. У ньому забороняються будь-яка військова діяльність, будь-які ядерні вибухи і поховання радіоактивних матеріалів в Антарктиці.

Дізнатися більше: ru.wikipedia.org