Дисидент (латинською dissidens — незгодний) — особа, яка активно протистоїть встановленій політичній чи релігійній системі, устрою, переконанню або інституції. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади. В католицьких державах у середньовіччі особи, яких вважали відступниками від католицтва; з часів Реформації — християни, що не дотримувалися панівного в даній державі віросповідання (католицького чи протестантського). В СРСР з кінця 50-х до середини 80-х — учасники опозиційного руху.

Дисидентами називали осіб, які в умовах тоталітарного радянського режиму відкрито протиставляли власні світоглядні переконання панівній комуністичній ідеології. Поняття «дисидент» увійшло в політичний лексикон загальнодержавних силових структур, ним позначали інакодумців — критиків системи, опозиціонерів, правозахисників (яких почасти іменували «відщепенцями», «відступниками» тощо). Останні зазнавали переслідувань, незаконного обмеження свободи, дискримінації, арештів і ув’язнень, часто — примусового лікування у психіатричних лікарнях, їх висилали за межі СРСР, позбавляли громадянства тощо. Тогочасний Кримінальний кодекс кваліфікував діяльність дисидентів як вияв антирадянської агітації та пропаганди, різновид злочинів проти держави (ст. 62, 138 та ін. КК УРСР).

Дізнатися більше: vue.gov.ua