У сучасній латинській, вірменської, кириличної, арабської, єврейської, індійської писемності виділяються знаки пунктуації, які виконують такі функції:

- знаки скорочень слів (точка, дефіс, коса риска та інші);

- виділення закінчених смислових відрізків тексту - пропозицій - з одночасною вказівкою на їх комунікативний тип, емоційне забарвлення, ступінь завершеності (точка, знаки питання й оклику, три крапки);

- вказівка на відносини між частинами пропозиції (кома, крапка з комою, двокрапка, тире);

- виділення прямої мови, цитат (лапки);

- вказівка на емоційне ставлення до окремих слів і словосполучень (лапки, знаки питання й оклику, ув'язнені в дужки);

- вказівка на пропуски тексту (три крапки).

Розділові знаки бувають поодинокими і парними. До парним знаків пунктуації ставляться дві коми і два тире (вживаються при відокремленні частин пропозиції як єдині знаки), дужки і лапки.

В якості особливого розділового знака виділяється новий рядок, що служить для поділу великих смислових відрізків тексту, переходу до нової «темі» оповідання, а також пробіл, що відокремлює слова одне від одного.

Дізнатися більше: ru.wikipedia.org