Камертон (в перекладі з німецької - «кімнатний звук») являє собою інструмент для фіксації та відтворення еталонної висоти звуку, яка також називається словом «камертон». У виконавській практиці застосовується для настройки музичних інструментів. При співі хору а капела (тобто без інструментального супроводу) хормейстер знаходить по камертону і вказує хористам висоту звуків, з яких вони починають свій спів. Сучасний настроювальний інструмент камертон видає звук ля 1-ї октави частотою 440 Гц. При цьому пристрій камертона може бути різним - в даний час зустрічаються не тільки механічні, але також акустичні і електронні камертон.

Класичний механічний камертон вдає із себе металеву вилочку з двома зубцями, або, висловлюючись по-науковому, представляє з себе вилкоподібний акустичний резонатор. Основною причиною використання камертона саме вилкоподібний форми є те, що, на відміну від багатьох інших типів резонаторів, цей справляє дуже чистий тон. Якщо вдарити по камертону, то його кінці починають коливатися і лунає звук, який і служить еталоном висоти під час налаштування музичних інструментів і в співі. Так як у багатьох струнних інструментів, найчастіше у скрипки, при зміні температури натяг струн змінюється, тому скрипалів доводиться часто підтягувати струни, і камертон тут незамінний.

Цей необхідний всім музикантам і настроювач музичних інструментів нехитрий предмет був винайдений в 1711 році придворним трубачем англійської королеви Джоном Шором (1662-1752). Камертон, винайдений Шором, давав 419 коливань в секунду. Друкований камертоном звук було вирішено присвоїти ноті ля, від неї і налаштовували всі інші звуки.

Дізнатися більше: en.wikipedia.org